фізичний або психічний примус вікіпедія

Кримінальний кодекс України (далі - КК України). Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила злочин, в спеціальний лікувальний заклад з метою обов'язкового її лікування та запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь. Примусові заходи медичного характеру призначаються судом до таких осіб: які вчинили злочин у стані неосудності. які вчинили злочин у стані обмеженої осудності. які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу.

Фізичний або психічний примус виключає відповідальність особи за вчинене нею небезпечне діяння, оскільки сила такого примусу позбавляє особу можливості керувати своїми вчинками. У ст. 40 КК зазначено, що "не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками".

Фізичний або психічний Примус як обставина, що виключає злочинність діяння. У юридичній літературі, яка видавалась до прийняття нового Кримінально-го кодексу України (далі — КК України), нерідко аналізувались ті обставини, що виключають злочинність діяння, які не були передбачені на законодавчому рівні. Фізичний або психічний примус відноситься до обставин, що виключають злочинність діяння. Стан переборного фізичного примусу і психічного примусу є різновидом стану крайньої необхідності.

Фізичний або психічний примус. 1. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. 2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Психічний примус - це вплив на психіку людини словом, символом, змахом рук, демонстрацією зброї або його макетів, що викликають у нього емоції страху чи гіпнотичний стан, які придушують його волю й обмежує здатність до вільного самовираження. Найбільш поширеним видом психічного примуса є висловлення різноманітних погроз. Погрози можуть бути трьох видів, що виявляється у залякуванні людини: 1) застосуванням насильства, незаконним позбавленням волі чи обмеженням свободи пересування або зґвалтуванням чи насильницькими діями сексуального характеру; 2) знищенням чи ушкодженням майна; 3) розголошенн.

Фізичний примус та його характеристика. Фізичний примус (насильство) — це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин. У ч. 1 ст. 40 КК враховано ситуацію, коли під безпосереднім впливом фізичного примусу особа фактично діє не з власної волі, а кориться волі інших осіб і вимушено заподіює шкоду певним інтересам, що охороняються законом.

Загальним для непереборного фізичного примусу і Переборна фізичного або психічного примусу є те, що фізичний або психічний вплив на людину є суспільно небезпечним, здійснюється незаконно і має на меті спонукати його заподіяти шкоду охоронюваним кримінальним законом інтересам. При розгляді інших видів обставин, що виключають злочинність дій, уже зазначалося, що діяння як ознака об'єктивної сторони злочину має бути суспільно небезпечним, усвідомленим і вольовим. Психічний примус - це вплив на волю особи словом, символами, жестами, демонстрацією зброї або її макетів, тобто загрозою. Можна виділити наступну систему видів таких загроз

§ 6. Фізичний або психічний примус. Трапляються випадки, коли людина усвідомлює небезпечність своїх вчинків і передбачає їх шкідливі наслідки, але, перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, позбавлена можливості керувати своїми вчинками і поставлена в необхідність чинити саме так, а не інакше. Фізичний або психічний примус виключає відповідальність особи за вчинене нею небезпечне діяння, оскільки сила такого примусу позбавляє особу можливості керувати своїми вчинками.

5. Фізичний або психічний примус. Фізичний примус – це фізичний вплив на організм особи, що здійснюється без її згоди й у результаті якого їй завдаються больові відчуття чи створюється загроза для її здоров'я або життя, щоб примусити особу вчинити певні злочинні діяння. Безумовне звільнення від кримінальної відповідальності передбачається лише у разі фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (наприклад, зв’язування, катування, втрата свідомості від завданих побоїв тощо).

Фізичний або психічний примус, як обставина, що виключає злочинність діяння.: Психічний примус - це реальна погроза негайного застосування до особи насильницьких дій чи спричинення іншої шкоди з метою домогтися від неї відповідної поведінки або позбавити її можливості діяти за своїм розсудом.Фізичний примус - вплив на тілесну . -

Фізичний або психічний примус. 1. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. 2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Фізичний або психічний примус. Кримінальний кодекс України. Фізичний або психічний примус. 1. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. 2. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу. Комментарии к ст. 40.

Фізичний або психічний примус. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. " Якщо такий примус створював стан крайньої необхідності (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже .майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами ст. 39 КК, тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщ.

Фізичний та психічний примус. Виконання наказу чи розпорядження.: Іноді виникає ситуація, коли людина скоює діяння, що має ознаки злочину, однак вона діє внаслідок застосування щодо неї примусу. Як оцінити такі дії, чи повинна людина нести відповідальність за них? Кримінальний кодекс дає відповідь на це питання. -

Психічний примус — це реальна погроза негайного застосування до особи вказаних дій, погроза позбавленням життя її чи інших осіб, а також погроза знищення майна. Мета примусу — домогтися від особи відповідної поведінки або позбавити її можливості діяти за своїм розсудом, що призводить до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам. Згідно з ч. 1 ст. 40 КК, “не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками”. Неможливість керувати своїми вчинками.

Психічний примус — це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити злочин. Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. 6.5. Виконання наказу або розпорядження.

Фізичний примус — це фізичний вплив на організм осо- би, який здійснюється без її згоди і в результаті якого їй завдаються больові відчуття або створюється загроза для її здоров'я або життя з метою примусити особу до вчинення певних злочинних діянь. Призна- чення фізичного примусу полягає у пригніченні волі особи та підко- ренні волі суб'єктів, які його застосовують, у сприянні формуванню бажання виконати волю суб'єктів (заподіяти шкоду), щоби припинити больові відчуття. Біль може викликатися різними способами: побоями, впливом на тіло людини вогню, електричного струму, обмеженн.

Фізичний або психічний примус це можна вважати одним з видів обставини яке можуть виключити злочинне діяння. Ось приклад: Співробітник працює у великій фірмі де орудують великими грошима, Цього співробітника примітили злочинці які захотіли заволодіти якимись важливими документами. За цим співробітником злочинці якийсь час спостерігали, збираючи про нього інформацію і в один прекрасний момент проникли до нього в будинок де перебувала дружина, а співробітник в цей час був на роботі.

Фізичний чи психічний примус у таких випадках має розглядатись як своєрідний прояв небезпеки, яка загрожує особі, її рідним, близьким, іншим людям, доля яких є важливою для даної особи, їх законним правам та інтересам. У випадках, коли діяння, яким здійснено фізичний чи психічний примус, містить ознаки самостійного злочину, поведінка особи, яка застосувала примус, за наявності підстав потребує кваліфікації за сукупністю злочинів. Проте ситуації, коли статтею КК, за якою кваліфікуються дії особи, що застосувала примус, охоплюється і сам примус, і та шкода правоохоронюваним інтересам, яка стала наслідком примусу (як, наприклад, при вимаганні, ст. 189), кваліфікації за сукупністю не потребують.

Раніше фізичний і психічний примус, як правило, розглядалося як пом'якшує покарання обставини, проте в деяких випадках, коли примушуваний (при фізичному примусі) позбавлявся можливості керувати своїми діями, факт примусу розцінювався як наявність непереборної сили, що виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду. У КК відсутня стаття про непереборну силу, хоча в теорії кримінального права неодноразово піднімалося питання про необхідність такої статті, так як дія або бездіяльність, вчинене або недосконале під впливом непереборної сили.