філософія і література просвітництва

Філософія Просвітництва, поставивши акцент на розум, успадкувала багато від раціоналізму, однак значно почерпнула також із ідей емпіризму. На відміну від раціоналістів, наприклад, Декарта, розум у просвітників не пасивне вмістилище вічних ідей спільних для людини і Бога, а є активним знаряддям перетворення життя. Основним джерелом поширення просвітницьких ідей — поряд із філософією та освітою — була художня література, яку дуже цінували просвітники саме за її широкі можливості впливу на суспільну свідомість. Художнім відкриттям доби Просвітництва стали нові жанри — філософська повість і роман виховання, які відображали самий дух епохи з її прагненням до пізнання та освіти.


Філософія епохи Просвітництва. Розвиток філософії в XVIII в. називають епохою Просвітництва, початок якої пов'язують з 1718 р, коли в Парижі була здійснена перша постановка трагедії "Едіп" Вольтера (1694-1778). У цьому творі панівним догмам католицького свідомості були протиставлені права освіченого критичного розуму, який представляв собою дух сумніву і скептицизму (рис. 2.7). Мал. 2.7. Філософія епохи Просвітництва. Значний внесок у філософські погляди того періоду привнесли мислителі Франції, чому сприяло, зокрема, видання в цій країні "Енциклопедії, або Тлумачного словн.


Філософія Просвітництва: основні особливості і видатні діячі епохи. Духовними спадкоємцями гуманістів епохи Відродження стали просвітителі XVIII століття. Найгостріше критикуючи і гнівно осміюючи феодальні порядки і церковні догмати, просвітителі підривали ідеологічну основу старого суспільства і створювали нову духовну культуру, засновану на принципах гуманізму, рівності людей, розкріпачення людського розуму і гармонічного розвитку особистості. Просвітництво - це політична ідеологія, філософія і культура епохи краху феодалізму і встановлення капіталістичних відносин. Термін "просвітництв.


Основна ідея філософії Просвітництва полягала в тому, що людина є природною істотою і всі її здібності та здатності визначаються природою. Всі соціальні суперечності та конфлікти є результатом незнання природи с віту і природи людини. Завдання філософії полягає в тому, щоб адекватно пізнати їх, створити відповідне законодавство і шляхом просвітництва впровадити його в життя. На цій основі в філософії Просвітництва формуються два основні напрями: деїстичний і матеріалістично-атеїстичний. Одним з перших філософів-просвітителів деїстичного напряму бувШарль Луї де Монтеск'є (1689-1755), який .


Виникнення філософської науки. Особливості мистецтва доби Просвітництва. Українське національне Відродження. Культура України в умовах колонізаторської політики. Епоха Просвітництва, її розвиток і вплив на культуру України. Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства. Інтелектуальні представники її проповідували соціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і громадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "істинного" людського суспільства.


Філософія епохи Просвітництва. XVIII століття ввійшло в історію як століття Просвітництва. Просвітництво – філософсько-політичний рух, що об’єднав усіх прогресивно мислячих політиків, філософів, юристів, діячів культури, природознавців, який найбільшого розвитку набув у Франції, куди в той час перемістився центр європейської філософії. Найвидатнішими його представниками були Франсуа Марі Вольтер (1694-1778), Дені Дідро(1713-1784), Жан Жак Руссо (1712-1778), Поль Гольбах (1723-1789), Шарль-Луї Монтеск’є (1689-1755), Клод-Адріан Гельвецій (1715-1771). Одна з.


Новий поштовх Просвітництво дістало в німецькій літературі й філософії. Німецькі просвітники були духовними спадкоємцями ідей англійських і французьких мислителів, але в їхніх творах ці ідеї трансформувались і набули глибоко національного характеру. Філософи-просвітники прагнули поліпшити життя, змінити усталений спосіб мислення, намагалися звільнити людство від неуцтва та забобонів. Навіть літературні й мистецькі твори були насичені глибоким філософським змістом та сповнені суспільно значущих ідей.


Література доби просвітництва. XVIII ст. увійшло в історію як доба Просвітництва - епоха змін і оновлення. Вони зачіпали не якусь одну, а різні боки життя - релігію і політику, освіту й виховання, культуру й мистецтво, науку й техніку. 1. Витоки Просвітництва. На межі ХVІІ-ХVIII ст. в Європі склалася нова ідейна течія - Просвітництво. У добу Просвітництва була, певною мірою, політична стабільність, зростала економіка, покращувалия побутові умови. Ці позитивні зрушення дозволяли сподіватися: життя людини можна змінити на краще. Мислителі тієї епохи - просвітителі - вірили в «природне світло розуму».


8.1. Загальні риси філософії Просвітництва. XVIII століття відносно його духовного розвитку отримало назву „Епоха Просвітництва”. І ця назва не є випадковою з різних точок зору. По-перше, наукове знання, яке у попередні століття було обмежене вузьким колом науковців, стало значно поширеним. Взагалі для доби Просвітництва є властивим оптимізм. Він відображував настрій молодого капіталістичного суспільства. Може недарма батьківщиною просвітництва стала Англія, адже саме тут раніше став розвиватися капіталізм, відбулася у XVIIIму ж столітті промислова революція. Джона Локка, який помер у 1704 р. вважають таким, що завершує XVII ст. і відкриває у Англії епоху Просвітництва.


Вплив філософії на літературу й культуру доби. Художні напрями. Зарубіжна література 9 клас І семестр - розробки уроків. Просвітництво - час відкриттів і подорожей, створення перших енциклопедій і бібліотек, період науково-технічного прогресу (бурхливий розвиток природничих наук, математики, астрономії, фізики). Учитель. (слайд № 24) Основним джерелом поширення просвітницьких ідей була художня література, яку дуже цінували просвітники саме за її широкі можливості впливу на суспільну свідомість. Пошуково-дослідницька робота. (слайди № 25-26).


Епоха Нового часу для розвитку філософії була досить плідною, оскільки філософія досягнула тут нового рівня деталізації власної проблематики, нового рівня систематизації знань; у цю епоху виникла ціла низка нових філософських наук та напрямів. У філософських осмисленнях епохи Нового часу панувало бачення людини в окресленнях механістичного світобачення або ідей Просвітництва. В той же час ця епоха піднесла на новий рівень дослідження суспільних процесів та історії.


Тому просвітництво вважають не стільки комплексом ідей, скільки певним напрямком філософської думки. В основі філософії Просвітництва лежала критика існуючих у той час традиційних інститутів, звичаїв і моралі [1]. Щодо датування цього напрямку єдиної думки не існує. Biedermann, "Deutschlands geistige, sittliche und gesellige Zustnde". При написании этой статьи использовался материал из Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890-1907). Література. М. Хоркхаймер, Т. В. Адорно. Понятие просвещения - ec-dejavu.ru/e/Enlightenment-2.html // Хоркхаймер М., Адорно Т. В. Диалектика просвещения.


Соціальні ідеї філософії Просвітництва. Еnoxa Просвітництва (термін був висунутий Вольтером і Гердером) — це. період інтенсивного розвитку капіталізму та становлення нового світогляду. У цей період раціоналізм, який різниться філософсько-світоглядною і політичною радикальністю вчень, у центр виводить активно діючого суб'єкта, здатного пізнавати та змінювати світ відповідно до свого розуму. Просвітництво — епоха, в яку визначальним стає безстрашний розум, що повстав проти нерозумного ладу та нерозумних догматичних ідей. У другій половині XVIII ст. просвітницький рух набув широкого демократичного розмаху.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

контрольна робота з алгебри 8 клас квадратні рівняння теорема вієта

контрольна робота 4 електричний струм у різних середовищах гдз

корунець теорія та практика перекладу відповіді до вправ