павличко рідна мова вірш

Рідна мова. Павличко Дмитро. Надіслати Розповісти Цвірінькнути. Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім'я твоє. Просяє, наче зірка світанкова. З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа. І вся твоя дорога, вся Вітчизна. У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова. Завантажити цей текст. Надіслати Розповісти Цвірінькнути. Інші твори цього автора: Вірші з Монголії.


На відео: Дмитро Павличко. "Рідна мова". Читають учні 3-А класу Вугледарського НВК "Мрія" (2019 рік). Класний керівник Шитік Р. В. Дмитро Павличко. РІДНА МОВА. Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім'я твоє Просяє, наче зірка світанкова. З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа І вся твоя дорога, вся Вітчизна. У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова. * * * Дмитро Павличко. МОВА. Я по Києву х.


«Ти зрікся мови рідної.», «Якби я втратив очі, Україно.», «О рідне слово, хто без тебе я?..», «Лист до одного знайомого в справах філологічних.». Для Павличка мова — то найцінніший скарб, з яким ніщо не може зрівнятися. У народі прийнято вважати Найбільшою цінністю зір. Кажуть: бережи, як зіницю ока, або — як око в лобі. Павличко ж у сонеті «Якби я втратив очі, Україно», пише, що, осліпнувши, міг би жити: Мені і в непроглядній пітьмі днів Твоя лунала б мова солов'їна. Та вся природа зі своєю красою не замінить співу, мови, втрата її — «ото була б загибель — смерть моя»,— признається.


Дмитро Павличко. Вірш. Ти зрікся мови рідної. Тобі Твоя земля родити перестане, Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів'яне! Ти зрікся мови рідної. Заріс Твій шлях і зник у безіменнім зіллі. Не маєш ти на похороні сліз, Не маєш пісні на весіллі! Ти зрікся мови рідної. Твій дух На милицях жадає танцювати. Від ласк твоїх закаменіє друг І посивіє рідна мати. Ти зрікся мови рідної. Віки Ти йтимеш темний, як сльота осіння. Від погляду твого серця й зірки Обернуться в сліпе каміння. Ти зрікся мови рідної. Ганьба Тебе зустріне на шляху вузькому. Впаде на тебе, наче сніг, журба — Ї.


Д. Павличко. РІДНА МОВА Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила. У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали. От тому плекайте, діти, Рідну свою мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом. С. Воробкевич. РІДНА МОВА Як то гарно, любі діти, У вікно вам виглядати! В ньому все: тополі, квіти, Сонце й поле біля хати. ВІРШ ПРО МОВУ На білому світі, На чорній землі Є мова у квітів, Є мова в зорі. Є мова у бджілки, В метелика й клена, В бузкової гілки, В любистку зеленого. Є мова в калини, В дрімучого лісу, У річки й стежини, В осіннього листу.


Вірші Дмитра Павличка для дітей про мову, Україну, про тварин, про школу, про природу. Дмитро Павличко вірші для дітей. Зажурилась квітка. Небеса прозорі, Як глибінь ріки. Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім’я твоє Просяє, наче зірка світанкова. З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа І вся твоя дорога, вся Вітчизна. У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова.


Дмитро ПАВЛИЧКО. Щаслива художня доля судилася цьому талановитому поетові (народився 1929 року), 85-річчя від дня народження якого минуло у нинішньому вересні. На його чудових віршах виросло не одне покоління і малих, і дорослих читачів. Мабуть, кожен із нас береже в серці дзвінкі, сонячні рядки про його рідні Карпати, вкриті буковими і смерековими лісами гори. То була його найперша любов — любов до рідного краю, до мовчазного селянина-гуцула, який століттями гнув спину на ситих, багатих. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова. "Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі". Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.


Дмитро Павличко також створив багато ліричних картин кохання. Як творець талановитих віршів, поем та пісень, він приніс у велику літературу долю свого краю, частку свого серця. Читачі схвильовано оцінили книжки Дмитра Павличка, які знаменували собою наступне визначне досягнення новітньої поезії, творчий злет українського мистецтва слова. Слово Д. Павличка, виразне й самобутнє, відшліфоване до блиску і точне, виповнене чуттям любові й ненависті, багате на барви і голоси життя, лине по-молодому дзвінко, щиро.


Згадав Микола рідну мову, Слова іскристі, мов алмаз. Напевно, пригадався знову Палаючий в огні Тарас. І видно в літері скривленній, Що автор б'є не навкосяк. Говоримо, але вже наша мова зблекла, Вже найогутніші скалічено слова, І чути нам з небес багряний гуркіт пекла, І на землі горить людська душа жива. 24.VІІІ.2006. Коментарі (1).


Рідна мова для поета - найвищий критерій людської моральності. В сонеті «Якби я втратив очі, Україно» він зізнається: Дивитися на радощі обнови, Та материнської не чути мови - Ото була б загибель-смерть моя. Народився Дмитро Васильович Павличко 28 вересня 1929 року в селі Стопчатові Яблунівського району на Івано-Франківщині - тоді ця територія була під Польщею - в селянській сім'ї. Вчився в Яблунівській школі з польською мовою викладання та Коломийській гімназії, де навчання здійснювалося німецькою. Дмитро Павличко - лауреат Національної премії імені Т.Г. Шевченка, премій імені Миколи Островського та Максима Рильського. ГРАНОСЛОВ. На вічну пам'ять Максиму Рильському.


Вірші про рідну мову для дошкільнят. Короткі віршики про українську мову, Україну. Вірші про мову для учнів початкових класів. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова. Д. Павличко. РІДНА МОВА. Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила. У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали.


Исполнитель: Рідна мова, Песня: сл.Дмитро Павличко, муз.та вик.Сичьов Олександр, Продолжительность: 03:32, Размер: 3.24 МБ, Качество: 128 kbit/sec, Формат: mp3. №83353646. Исполнитель: Рідна мова Продолжительность: 03:32 Размер: 3.24 МБ Качество: 128 kbit/sec Формат: mp3. QR-код этой страницы. Прослушать Скачать На гудок.


Вірші про мову. Мово моя рідна, українська мово, Солов’їна пісня, неньки колискова… Ніжна і ласкава, сонячна й чарівна, Ти звучиш повсюди, мово моя рідна. Ти хвилюєш серце, ти єднаєш душі, І тобі в любові я признатись мушу. Жайвором злітаєш до синього неба, Піснею чаруєш , віршами сонета. Мово моя рідна, доле полинова, Шануй, українцю, Шевченкове слово! Шматували люто, били батогами, - Декому хотілось, щоб тебе не стало. Та звучить над світом піснею дзвінкою Мова українська про щастя і долю. Тож плекаймо рідну, бережімо слово, З щирістю шануймо українську мову! © Н. Василега. 09/11/2013р. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова. © Д. Павличко.


Д. Павличко. РІДНА МОВА Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила. У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали. От тому плекайте, діти, Рідну свою мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом. С. Воробкевич. РІДНА МОВА Як то гарно, любі діти, У вікно вам виглядати! В ньому все: тополі, квіти, Сонце й поле біля хати. ВІРШ ПРО МОВУ На білому світі, На чорній землі Є мова у квітів, Є мова в зорі. Є мова у бджілки, В метелика й клена, В бузкової гілки, В любистку зеленого. Є мова в калини, В дрімучого лісу, У річки й стежини, В осіннього листу.


Рідна мова С. Воробкевич Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила. У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали. От тому плекайте, діти, Рідну свою мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом. - смачно як в матусі. ОЛЕСЯ.


Окрім вірша про Торквемаду, владу обурював ряд крамольних віршів про мову, віршів, які відверто суперечили офіційній політиці щодо мови сколонізованого народу. «Ти зрікся мови рідної», «Якби я втратив очі, Україно…», «О рідне слово, хто без тебе я?!.», «Лист до одного знайомого в справах філологічних» Для Павличка мова — то найцінніший скарб, з яким ніщо не може зрівнятися. Ставлення до рідної мови для Павличка — то найвищий критерій моральності, взагалі вартості людини. З рівною пошаною ставиться він до кожної мови, бо знає, що вона — «Як дерево, з якого буде Колиска чи труна — залежно, хто щ.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

контурна карта 11 клас географія відповіді

історія мови контрольний переказ

решебник ефимов демидович часть 2